spacer.png, 0 kB
Главная
альбомы
история
статьи
spacer.png, 0 kB
Предыдущая Следующая

Эта сцена выглядит бытовой зарисовкой с натуры, но ее концовка заведомо нереальна: как раз вернуться-то в родительский дом традиционная мораль не позволяла. Это означало навлечь позор на всю семью, и родители вряд ли бы решились на то, чтобы принять беглянку. Адкроіная скібка не прыліпня, — гласила на этот счет пословица, что точно соответствует русской пословице: Откроенный ломоть не приложишь. Гораздо более правдива ситуация, изображенная в другой песне: Як выйду на ганак ды крыкну дадому: — Вары, мама, вячэру, і на маю долю. — Варыла, варыла, ні многа, ні трошкі: няма табе, дочка, ні міскі, ні ложкі. Міску разламалі, а ложку згубілі. Ідзі туды, дочка, каго ты любіла. Все, чем родители реально могли помочь, так это мудрым советом: — Іду ў прочкі, мой татачка. — Ад каго йдзеш, дзіцятачка? — Ад свёкра, ад свякроўкі, ад дзевера, ад залоўкі. Свёкар кажа: “парыйніца”, свякроў кажа: “памыйніца”, дзевер кажа: “палятушка”, а залоўка: “памятушка”. — Ой, вярніся, дзіця маё, ой, вярніся, дарагое, і сумей ім адказаці: ў хлеве свіння — парыйніца, ў хаце рашка — памыйніца, ў полі птушка — палятушка, ў таку мятла — памятушка, а я ў хаце гаспадыня: і натаўкла-намалола, і ў агародзе апалола, і бацвіння наварыла, і сямейку накарміла.

Реальные взаимоотношения в большой семье были очень разными, и их отражают другие жанры лирической песни. Свекровь нередко не могла помочь неопытной невестке в уходе за ребенком просто потому, что сама находилась в схожей ситуации: первенец одной мог быть ровесником последыша другой: — Ты, свякроўка, мая матачка, калышы маё дзіцятачка. — А чорт яго накалышацца, у мяне сваё ў калысачцы. Бывало и так, что свекрови приходилось терпеть обиду от жены сына. В одной из песен она поутру будит невестку с мягким упреком: — Ўжо нашы суседзі да таўкуць і мелюць, а у нас, нябога, не чуваць нікога. В ответ пожилая женщина нарывается на откровенную дерзость: Нявестачка ўстала, горда адказала: — Не ты мяне нарадзіла, каб мяне будзіла. Не ты гадавала, каб мной пасылала. Свякроў адышлася, ручкі заламала: “Ой Божа мой, Божа, чаго я прыждала: чужое дзіцятка горда адказала”.

Отношения с родителями мужа представляют лишь один из элементов семейной жизни. Решающую роль в судьбе все же имели отношения между самими супругами: Як пад гаем, як пад гаем траўка зелянеіць. За харошым мужам жонка маладзеіць. Як пад гаем, як пад гаем траўка падсыхаіць. За няўдалым мужам жонка пагібаіць. Неудачный брак мог быть следствием ошибки родителей, но и собственный выбор не гарантировал от него: — Мамачка мая, мілая мая, не аддай мяне за п’янічэньку — будзіць роду жаль. — Дачушка мая, мілая мая, выбірай сабе, выглядай сабе ўсякага сама. — Мамачка мая, мілая мая, я й выбірала, я й выглядала, ды не доля мая. Оставалось осыпать мужа горькими упреками: Не рубай, не сячы зялёнага дубу. Чаму шыі не скруціў, як ехаў да шлюбу? Не рубай, не сячы зялёнай бярозы. А нашто ты мяне браў — праліваці слёзы?В таких случаях и мать мало чем могла помочь, разве что призывать дочь к стоическому терпению: — Жыві, жыві, дачушка, жыві, нябога, гэта табе, дачушка, доля ад Бога. Тры гары капаючы, сядзеш адпачнеш і з нялюбым дружочкам веку дажывеш.


Предыдущая Следующая
spacer.png, 0 kB
spacer.png, 0 kB
spacer.png, 0 kB
spacer.png, 0 kB
   
Hosted by uCoz